Тамара Локшина,
St. Louis, USA
Родилась в 1969 году в солнечной Киргизии в городе Фрунзе (теперь Бишкек). Музицировать начала рано где-то с 8 -10 лет но боялась публичного исполнения. В 1988 году вышла замуж. В 1992 году мы иммигрировали в Соединенные Штаты. Свои гостеприимные двери нам открыл город Сент-Луис (штат Миссури), где мы и живем в настоящее время. У нас трое детей - дочка и два сына.(взрослые) Жизнь не баловала нас, но именно в трудностях Бог говорил моему сердцу через поэзию и как ни странно, собственные мелодии и рифмы прино сили утешение и поддержку в первую очередь мне самой. Когда я делилась своим пережитым с друзьями, то не раз слышала, что то, чем благословляет меня Господь через творчество может найти отклик в сердцах других людей. Это натолкнуло меня на мысль попробовать печатать свои произведения. Какие-то из них более удачные, какие-то нет, но это - мир моей души.
В 2006 году газета "Диаспора"(Сакраменто,Калифорния)посвятила свою поэтическую страничку мне где были опубликованы ряд моих произведений.
Мои песни можно прослушать на моей страничке в "Мой Мир" или приобрести написав мне и-мэил с просьбой. Будьте благословенны!
Прочитано 8341 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Забавно. Я в душе улыбнулась, вспомнив о своих детях. Спасибо за приятные минуты воспоминаний. Комментарий автора: Пожалуйста.
Света
2005-05-07 05:51:25
Как-то добро и просто. Все мы переживали шалости наших детей, но вы смогли описать это в стихах. Замечательно. Комментарий автора: Благодарна за ваш отзыв.
***
2005-06-21 19:32:40
Добродушно и весело... Здорово! Успехов.
алёна зоилова
2005-07-27 06:48:52
Стихотворение откровенно слабое. И мало того - безграмотное.
Не "кОково", а "кАково", не "от туда", а "оттуда", не "с просони"(?!), а "спросонья", не "пАмышленье", а "пОмышленье"...Простите, для меня это - откровенная графомания. Комментарий автора: Спасибо за поправки. Грамматика у меня действительно страдает от недостатка общения на русском, да и читать по русски особо временем не располагаю.
Благодарна за установление диагноза. Чтож,.. и на этом спасибо.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
