Легко сказать: «Прости, забудь!».
И оказаться в западне
Глухой тоски, на самом дне…
А я прошу, не обессудь:
«Ты хоть во сне со мной побудь,
В необъяснимом, тонком сне».
Грешно? Наверное, грешно…
И по какой реке мне плыть?
Зачем-то в мире нужно быть…
А дождь, сквозь сон, стучит в окно:
«Не суждено, не суждено»,
Но не проснуться, долюбить…
Там, в невесомости ночной –
Особый мир и звёздный храм
Всю ночь открыт и светит нам,
Раскинув крылья над судьбой.
Я ей не верю, я с тобой,
И даже сонный – не отдам!
2011
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...